«Його останній день був прекрасним». У рoдині Антіна Мухарського сталося стpaшне горе ФОТО

ПРОЩАВАЙ, ТАТО! ДЯКУЮ ЗА ЖИТТЯ! «Життя прекрасне, — казав батько під час нашої останьої прогулянки осіннім лісом тижні півтора тому. — Вік — це абсолютно внутрішня категорія. Якщо не дивитися в дзеркало — віку нема. Ти все відчуваєш так само і в 18, і в 30 і в 50. Переживаєш ті самі емоції, ті самі відчуття. Життя саме по собі — абсолютна цінність, якій треба радіти кожної миті».

 

Згадую першу мить абсолютного щастя, яку подарував мені батько. Було мені роки зо два. У нашому подільському дворику росло розлоге старе дерево. Він підняв мене на руки і посидив високо над землею, а сам стояв внизу і сміявся. Здавалося, що я лечу. Світ довкруж став неозорим. Я щось репетував від захвату. А потім кожного разу, коли ми виходили гуляти просив його ще раз і ще проробити зі мною цей трюк.

 

Батько патологічно не вмів сумувати. Радість і оптимізм були його другою натурою. Улюблений актор — Чарлі Чаплін, улюблені фільми «Серенада сонячної долини» і «Волга Волга». Улюблена страва — вареники з вишнями чи полуниці із сметаною.

Він народився улітку і був сонячний. З покоління «дітей війни», що пережили евакуацію, знали як направду ревуть двигуни пікіруючих «Мессершмітів» та палають запальні бомби. А ще трофейний кінематограф і Джонні Вейсмюлер (перший Тарзан) в якості кумира.

Він завжди був піжоном, носив краватки-метелики і кольорові шкарпетки, а ще мав велюрові концертні піджаки і широкі краватки за модою 70-х , яке я й досі зберігаю у шафі, як артефакти доби коли татусь (соліст ансамблю ГРВН) виступав на одній сцені з АББА та товаришував з Діном Рідом.

 

Оставьте первый комментарий

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован.


*